До Дня героїв Крут

16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва розпочався бій, який тривав годин із 5 між 4- тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил наступаючому ворогові та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лещенка, якою також стримували наступ більшовиків. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їх гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких понесли значні втрати. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл обороняючих з тилу.

  Під Крутами сльози, зітхання тяжке...
 І як же це сталось, здатний хто на таке?
 Стало каменем серце отут біля Крут
 І заповідь божа затоптана в бруд.
 А заповідь п'ята каже: «Не вбий!»
То хто ж породив тебе кате людський?
 Під Крутами вбивство, під Крутами гнів..
. І все пам'ятаю через тисячі днів.
 І пам'яті свічка горить не згаса
 І 300 сердець – наша гордість, краса
. Під Крутами квіти, «Реквієм» спів..
. Пам'ятай, Україно, патріотів синів!